ШЛЯХАМИ ГЕРОЇВ

На початку листопада за сприяння Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту в Кременецькому та Шумському районах Тернопільської області відбулися заходи присвячені 65-й річниці створення Української Повстанської Армії. Організатором цього заходу виступило об’єднання студіюючої молоді “Зарево” яке очолює Віктор Генералюк.

Студенти різних ВНЗ, а також члени багатьох громадських організацій, зокрема, ВУТ “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка, ВМГО “Молода Просвіта”, ВМГО “Особистість”, МГО “Патріот України” вирушили зі столиці до міста Кременець, де півстоліття тому, хай і не довго, та існувала маленька Україна, на сторожі якої стояв її цвіт у повстанських одностроях.

Кременецькі гори та Шумські ліси шелестінням листя, жовто-гарячими барвами і сьогодні тихо розповідають про героїчне минуле наших предків.

Під час ІІ Світової війни на території Кременеччини створюються загони Української Повстанської Армії. В районі сіл Антонівці — Стіжок розмістилися табори Крука (ОУН—Б) та Хрона (Микола Недзведський) (ОУН—М), крім того діяла самостійна мобільна група Яворенка. У двадцяти кілометрах від Кременця 1942 року створюється штаб УПА “Південь”. Значно зміцнив підрозділи у березні 1943 року перехід до лісу української поліції з Почаєва, Шумська, Кременця, ст. Олексиниця.

Саме в цих лісах відбулися найзапекліші бої повстанців, найбільший з яких відбувся 24 квітня 1944 року в урочищі Гурби. Тридцяти тисячний загін НКВС з важкою артилерією та літаками оточив місцевість, де містився штаб УПА. У лещатах виявилося близько 5 тисяч повстанців. Трагізм події поглиблювало те, що в оточення потрапили переважно новобранці, які ще не мали військового вишколу. Бій тривав протягом трьох діб та попри всі переваги противника повстанці вийшли з оточення. Цю операцію очолював відомий командир УПА Василь Кук.

Кременчанин, Віктор Юрченко, ветеран війська ОУН—М, який брав участь в цьому бою розповів нам про події того часу, а також провів стежками, де 65 років тому на вічно залишилися сотні його друзів та рідних. Здригалася душа, наверталися сльози, коли з його вуст лунала присяга вояка Української Повстанської Армії.

З часу проголошення Незалежності України і до сьогодні жодної державної копійки не було виділено для впорядкування музею повстанської слави. За кошти діаспори було відновлено місця, де знаходився штаб УПА “Південь”, капличка, літній клас повстанців, цвинтар. Та, на жаль, з часом вони потребують більшого догляду, ремонту. На Рівненщині є меморіальний комплекс військам Медвєдєва. А тут — дерев’яний зруб до якого веде розбита дорога.

А наші можновладці надають перевагу лише особистим інтересам. Місцеві жителі розповідають, що з гір час від часу доносяться постріли. Це полюють державні мужі в неповторному Медоборзькому заповіднику, на приватизованих угіддях Леоніда Кравчука.

На зустрічі з 97-річним старожилом Шумського району ветераном УПА, багатолітнім в’язнем сталінських таборів Миколою Омельчуком, ми дізналися, що він й досі не отримує державної пенсії, бо мовляв вважається ворогом радянського народу.