Skip to Menu Skip to Content Skip to Footer

Показати пошук

Saturday, Nov 25th



Увага! Відкрито в новому вікні. PDFДрукE-mail

Історія

Головна стаття
Історія
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Сторінка 10
Сторінка 11
Всі сторінки
* * *
Під час гітлерівської окупації України товариство “Просвіта” відновило свою діяльність. На відміну від інших національних громадських організацій, що існували напівлегально або ж нелегально, осередки “Просвіти” діяли легально і найчастіше виконували роль центрів не тільки культурницького, але й суспільно-політичного життя. В організаціях “Просвіти” діяли секції: антибільшовицької пропаганди, шкільна, жіноча, юнацька, церковна, друку, агрономічна та інші. Просвітянські гуртки виступали з аматорськими спектаклями, брали під контроль роботу шкіл, влаштовували лекції, концерти, виставки, гуляння, відзначали релігійні свята, видавали та розповсюджували брошури, листівки.
“Молода Просвіта” тоді також дуже активно діяла по всій Україні. Наприклад, організація української молоді при Харківській “Просвіті” утворила агрономічні школи-курси. Згодом її намагалися взяти під свою опіку члени “Похідної групи” ОУН, що прибули до Харкова, – Кравчук і Коник. Молоді просвітяни активно співробітничали з ОУН і УПА, вливалися до їх лав, боролися зі зброєю в руках за волю свого народу, незалежність України [10].
“Молода Просвіта” в період окупації активно діяла не лише на Західній Україні, а й у Харкові, Дніпропетровську, Києві, Запоріжжі, Полтаві та інших містах. Один із осередків „Молодої Просвіти”, що діяв у місті Краснодон на Донбасі, був описаний російським письменником Олександром Фадєєвим і відомий як „Молода Гвардія”. Насправді до комсомолу і радянського підпілля Краснодонська молодь ніколи не належала, а була при „Просвіті” і ОУН.
Після визволення України від німецько-фашистських загарбників багато просвітян і молодих просвітян емігрувало за кордон.
* * *
У діаспорі “Молода Просвіта” не мала такого поширення, як у довоєнній Україні. Її місце зайняли інші українські молодіжні організації. З 1953 року “Молода Просвіта” діяла лише у Філадельфії (США), мала бібліотеку й архів [10], хоча відділи Товариства “Просвіта” активно діяли в українській діаспорі багатьох країн світу.
Філадельфійську „Молоду Просвіту” імені митрополита Андрія Шептицького заснував і весь час очолював член Головного відділу Львівського товариства “Просвіта” Володимир Татомир [11]. „Молода Просвіта” видавала книжки, проводила щорічний конкурс на знання українознавства. Членами організації були не більше ніж 30 осіб віком 14–18 років. Серед них: Юрко Перфецький, Аврелія Середа, Ірина Кондра, Богдана Кондра, Ірина Ліщинська, Юрій Левицький, Любомир Пиріг, Леонід Рудницький, Зенон Кугут, Анна Ремезовська, Софія Слюзар, Дзвенислава Кравців, Юрій Кравців, Ждана Кравців, Тетяна Кравців, Галина Афанасієва, Марта Богачевська-Хомяк. Деякий час співпрацював з „Молодою Просвітою” історик-літературознавець, науковий секретар Товариства імені Тараса Шевченка Володимир Дорошенко.
Молоді просвітяни збиралися на 24 вулиці Філадельфії, де відбувалися дискусійні клуби, молодіжні вечори. На жаль, організація довго не проіснувала. Відсутність чіткої програми діяльності, а також постійна конкуренція зі студентським християнським товариством „Обнова” та скаутською організацією „Пласт” призвели до того, що після смерті В. Татомира у 1962 році „Молода Просвіта” у Філадельфії припинила свою діяльність [15].
* * *
На рідну землю “Просвіта” повернулася аж у 1988 році під назвою „Товариство української мови” (ТУМ). Вже з 1988 року молодь активно гуртується навколо Товариства. Варто лише поглянути на перші списки ТУМ Київського університету імені Тараса Шевченка: більшість в них – студенти. Саме ці молоді ТУМівці створили більшість сучасних молодіжних організацій. І ми пишаємося ними: багато хто з них став культурною, політичною та бізнес-елітою України [1]. З 1989 року молодіжна організація „Просвіти” неофіційно діяла у студентському середовищі Ужгородського державного університету.
12 жовтня 1991 року Товариство української мови імені Тараса Шевченка було реорганізоване у Всеукраїнське Товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка, повернувши собі історичну назву.
З 1991 року з`являлося багато молоді в центральному офісі “Просвіти” на завулку Музейному,8. Існував мистецький гурт “Музейний,8” (до якого належав ще молодий тоді Олександр Бригинець), під дахом сидів молодий не тільки душею фестиваль “Червона Рута”. Остання молодь – УНА-УНСО – з завулку Музейного,8 пішла в 1993 році [1,2].
А “Молода Просвіта” вперше була відроджена на Тернопільщині. Серед першопрохідців у цій благородній справі – Теребовлянський район області.
Голова районного об`єднання “Просвіта” Михайло Михайлюк, директор Теребовлянської школи-інтернату Мирослав Смалига та відповідальний секретар районного об`єднання Володимир Пасіка почали роботу з написання історії “Просвіти” довоєнних років на Теребовлянщині. Вони виявили в архівах документи про діяльність “Молодої Просвіти”. Було вирішено паралельно із відродженням Товариства “Просвіта” відновити при первинних осередках діяльність молодіжних об`єднань “Молода Просвіта”.