Історія

Матеріал з книги Є. Букета "80 років діяльності "Молодої Просвіти"

“МОЛОДА ПРОСВІТА”: ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ

У XVIII столітті в Європі набирало популярності так зване "романтичне народництво": молоді письменники з особливою увагою починають збирати народні перекази і придивлятися до народної творчості. Перед тим її зневажали, як річ грубу, необроблену, а тепер починають високо цінити її своєрідну красу. Цей напрям, особливо з Англії та Німеччини поширився між слов'янами. Його послідовники з'являються на початку ХІХ століття і в Україні. Вони гуртуються в культурних і наукових центрах, здебільшого при університетах Львова, Харкова, Києва. Помітні українські клуби були навіть в Москві та Петербурзі. Найвідомішими з гуртків першої половини ХІХ століття є Кирило -Мефодіївське братство при Київському університеті святого Володимира, заборонене в 1847 році, до якого входили серед інших Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш; та "Руська трійця" на Галичині, яку створили Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький [12].
У Києві молоді послідовники кирило-мефодіївців засновують у 1859 році культурно-освітнє товариство "Громада". Майже одночасно "Громади" виникають у Полтаві, Харкові, Чернігові, Одесі та інших містах "російської" України.
В кінці 60-х - 70-х роках ХІХ століття гурток київських інтелігентів, що іменувався "Старою Громадою" продовжував видавати різну літературу українською мовою. У його роботі активну участь брав Михайло Драгоманов. Прихильники більш радикальних методів боротьби за українську ідею в 70-х роках ХІХ століття утворили "Молоду Громаду", яка, проте, не мала власної чіткої програми.
Діяльність "Громад" була заборонена в 1876 році Емським указом. Пізніше, колишні громадівці брали участь вже у створенні "Просвіт" [13].
8 грудня 1868 року у Львові відбувся Загальний (установчий) збір українського освітнього товариства “Просвіта”. На збір прибуло 65 осіб, лише одна з яких не була мешканцем Львова. Галицькі громадські діячі поставили перед собою мету довести, що українці – народ з глибокими самобутніми культурними традиціями. У Австро-Угорській імперії за приклад їм послужили освітні товариства, створені чехами в Празі, – “Матиця Люду”, і поляками в Кракові – “Товажиство пшияцюл освяти люду”.
Для опрацювання статуту Товариства було створено комітет із представників академічної молоді та їх викладачів. А програма майбутньої праці “Просвіти” на зборі 8 грудня 1868 року була коротко сформульована у виступі студента Андрія Січинського: “Кожен народ, що хоче добитися самостійності, мусить передусім дбати про те, щоб нижчі верстви суспільності, народні маси піднеслися до того ступеня просвіти, щоб ця народна маса відчула себе членом народного організму, відчула своє громадянське й національне достоїнство й узнала потребу існування нації як окремої народної індивідуальності, бо ніхто інший, а маса народу є підставою усього”. [10]
Інші делегати збору, зокрема, священик Заячківський, свої сподівання пов`язували також із працею молоді. Першим Головою товариства “Просвіта” обрали професора академічної гімназії Анатоля Вахнянина, який, власне, і згуртував молодь навколо “Просвіти”. Своїм першочерговим завданням новостворена організація визначила створення української бібліотеки з читальнею та видання щорічного календаря для народу. Отже, біля витоків “Просвіти” стояла молодь, і саме молоді люди у всі часи були її рушійною силою, бо ніщо інше не зрушує стільки справ, як молодечий запал.