Історія

* * *
Після з`їзду розпочалася активна підготовка до проведення зльоту “Молодої Просвіти”. У Києві, після відходу від справ О.Башука, 17 травня 1997 року створено дві секції (міську і обласну) організації, які очолили Павло Карайченцев і Олекса Юрченко. В інших регіонах, окрім, звісно, вищезгаданих, при “Просвітах” також створювалися молодіжні об`єднання.
Отже, 25 травня 1997 року на зльоті молодих просвітян було створено Всеукраїнське об`єднання “Молода Просвіта”. Його Головою обрано Андрія Довганюка, заступниками – Павла Карайченцева і Олексу Юрченка. Планів і сподівань було багато, особливо в тих регіонах, де “Молода Просвіта” з`явилася раніше і досить активно діяла, зокрема, – на Тернопільщині. До першого з`їзду “Молодої Просвіти” вийшов у світ методичний посібник “Молода Просвіта” Тернопільщини” на 72 сторінках, який розповів про історію створення, відновлення та організаційні засади діяльності “Молодої Просвіти”, яка тоді в області нараховувала 429 осередків та 13 300 членів (!).
Але далі зборів робота на Всеукраїнському рівні, на жаль, не пішла. Погану службу тут відіграла традиційна робота “Просвіти” у зв`язці з іншими українськими організаціями. Делегати, які приїхали на зліт, у більшості були активістами інших громадських об`єднань. Просто тепер до їхнього послужного списку – “Молодий Рух”, Українська студентська спілка, Пласт… – було додано “Молоду Просвіту”. Все це шкодило справі, хоча якась власна робота почалася. У Києві молоді просвітяни готували додаток до “Слова Просвіти” – “Гурт”, газету “Лис Ток” (п`ять номерів), підтримували інтернет-сторінку та реалізовували проект на радіо [5]. У Львові, в 1999 році Я.Пітко, Я.Ясницька, Л.Вовчовська, О.Вацеба створили досить серйозну організацію з багатьма осередками в районах області. Незабаром “Молода Просвіта” Львівщини на чолі з Яриною Ясиневич самостійно реалізувала багато проектів, серед яких молодіжний журнал “Торба”.Керівництво “Молодої Просвіти”–97 не бралося за легалізацію Всеукраїнського статусу об`єднання та не узгоджувало плани “Молодої Просвіти” з “дорослою” “Просвітою”. Після відходу від справ на початку 1998 року А.Довганюка і П.Карайченцева функції керівництва Всеукраїнською організацією взяв на себе О.Юрченко, а Київську міську “Молоду Просвіту” очолила Олена Галушко, проте це ситуацію не змінило. У 1998 році Київська організація потрапила під вплив осередку СУМ. Крім того, Голова “Молодої Просвіти” О.Юрченко був членом Вищої Ради неформальної масонської молодіжної організації "Націонал-патріотичне молодіжне об`єднання", яка будувала ідеологію тодішньої Київської "Молодої Просвіти". Така співпраця насторожувала керівництво ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, і з часом будь-яка допомога організації з боку “дорослих” товаришів припинилася. Наприкінці року в Києві “Молода Просвіта” саморозпустилася, зневірившись у власних можливостях [7].
* * *
Реанімувати організацію наприкінці 1999 року спробував Павло Карайченцев. Восени було проведено нараду, і “Молода Просвіта” у Києві була відновлена. Запрацював оргкомітет і щодо відновлення Всеукраїнської “Молодої Просвіти”, за допомогою нового інтернет-сайту www.moloda-prosvita.bigmir.net активізувався обмін інформацією між регіонами.
8 липня 2000 року в Києві відбулася Установча конференція (ІІ зліт) Всеукраїнської громадської молодіжної організації “Товариство “Молода Просвіта”. Головою обрано Павла Карайченцева, заступниками – Руслана Павленка і Ярину Ясиневич [1]. Було затверджено Статут і почалася робота з легалізації діяльності Всеукраїнської “Молодої Просвіти”, яка, зрештою, знову залишилася лише на словах.
Зневірившись у централізованій праці, ті регіональні організації, де велася хоч якась робота, почали шукати власних шляхів для існування. До середини 2002 року були зареєстровані обласними управліннями юстиції Київська, Львівська, Волинська, Вінницька, Черкаська, Закарпатська, Луганська, Полтавська обласні та Київська міська організації. Останньою, у грудні 2002 року, було зареєстровано Одеську обласну молодіжну громадську організацію “Молода Просвіта”[3].
А у Києві на початку 2001 року знову повторювалася ситуація кінця 1998-го. Молоді просвітяни відмовлялися допомагати у проведенні заходів ВУТ “Просвіта”, своїх планів роботи не мали, а лише конфліктували з “дорослими” товаришами. З огляду на це керівництво ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка відмовило у співпраці П.Карайченцеву та позбавило у травні 2001 року Київську “Молоду Просвіту” офісного приміщення.