Історія

До 1926 року, коли радянська влада заборонила їх діяльність, по всій Радянській Україні активно діяли тисячі дитячих, шкільних та молодіжних “Просвіт”. Потому багато з них перейшли у підпілля. Зокрема, у Бишівському районі на Київщині “Просвіта” займалася антирадянською агітацією, розповсюдженням забороненої літератури, пізніше – створенням молодіжних “боївок” ОУН.
Відомо, що починаючи з 1917 року “Просвіта" молоді” була найчисельнішою, найвпливовішою та найпопулярнішою молодіжною організацією серед українців у всьому світі [1,6,10].
* * *
Найважливішим, що започаткувала “Просвіта” у ці роки, була організація гуртків молоді. У 1922 році перший гурток під назвою “Молода Просвіта” заснував Володимир Татомир, просвітянин, студент Таємного українського університету у Львові [11].
Володимир Татомир (1902–1962) – освітній і молодіжний діяч. Родом із Стрийщини, інженер, інспектор товариства “Просвіта” у Львові (серед іншого – організатор “Молодих Просвіт”). У 1941-43 роках керівник відділу молоді УЦК. На еміграції в Німеччині й ЗДА. Автор книги “Юнацтво в обороні рідної землі” (1960). Помер у Філадельфії [15].
Юридично Днем Народження ланки товариства “Просвіта”, що згодом отримала назву “Молода Просвіта”, можна вважати 2 травня 1924 року. Тоді у Львові було затверджено останній довоєнний Статут “Просвіти” (прийнятий на загальному зборі просвітян 5 березня того ж року). Тепер її завдання визначали ближча і подальша програми. Ближча, зокрема, передбачала створення самоосвітніх гуртків для поборення неписьменності та молодіжних відділів при всіх бібліотеках і читальнях. Тоді “Просвіту” очолював професор Михайло Галущинський. Після його смерті Головою став доктор Іван Брик [10].
Відтоді при читальнях “Просвіти”, як нові форми освітньої діяльності, зароджувалися молодіжні об`єднання “Молода Просвіта”. В окремих місцевостях їх називали “Доріст”. Дівчата і хлопці працювали під керівництвом дорослих членів “Просвіти”, їх залучали до різних видів діяльності, посильної для школярів і підлітків: традиційного щорічного святкування днів народження Т. Шевченка, І. Франка, М. Шашкевича, свят “Просвіти” та відзначення дат українського національного календаря.
Молоді просвітяни були активними під час підготовки та проведення вечорниць, свята зустрічі весни, Дня Матері, ворожіння на Івана Купала, на св. Андрія, св. Миколая, Маланки, Василя тощо. Юних просвітян залучали до драматичних гуртків, дитячих хорів, проводили різноманітні конкурси.
“Просвіта” паралельно з ідейним вихованням проводила роботу з фізичного виховання молоді. Пропагувалися фізична культура, активне краєзнавство, туризм. Молоді просвітяни були членами багатьох молодіжних спортивно-пожежних товариств: “Пласт”, “Сокіл”, “Луг”, “Січ”.
Жвавою була діяльність молодих просвітян напередодні Різдвяних і Великодніх свят. Вони виготовляли зірки, ляльки, костюми та інший інвентар для вертепу, з яким ходили колядувати. У неділю та свята молодь проводила жваві гутірки, обговорювала прочитане, дискутувала, читала книжки неписьменним людям старшого віку, навчала їх читати і писати. Юні просвітяни плели гірлянди і вінки на могили українських патріотів, що загинули за волю і незалежність України, брали участь у поминальних панахидах на Зелені свята. Все це мало величезний вплив на формування національної свідомості, на ідейне виховання молоді [9,10].
Розквіт “Молодої Просвіти” на західноукраїнських землях припав на середину і другу половину 30-х років ХХ століття. В 1936 році діяло 262 гуртки просвітянської молоді, а у 1938 вже аж 439 [11]. Юні просвітяни виховувалися на засадах “Десяти заповідей “Молодої Просвіти” (у запитаннях і відповідях), які склав Анатоль Кудрик. Заповіді не втратили актуальності й у наш час: