Історія

 
Молоді ентузіасти складали сценарії ритуалів весілля з відповідними піснями. У багатьох місцевостях Галичини на той час молоді просвітяни проводили безалкогольні весілля як протест проти монополії Польської держави на виробництво алкогольних напоїв. Молодь залучалася до акцій проти сільських корчмарів, власників крамниць, якими, як правило, були жиди або поляки. У 1936–1937 роках у багатьох освітніх гуртках “Молодої Просвіти” провідники проводили бесіди про єврейські погроми [11]. Вони переконували селян купувати необхідні товари лише в українських кооперативних крамницях, втілюючи у повсякденне життя гасло: “Свій до свого по своє!”, яке було тогочасним гаслом “Молодої Просвіти”. Вітаючись один до одного, молоді просвітяни говорили: „Для щастя України”, відповіддю було: „Живемо щодень!”
Польською владою було заборонено залучати до “Просвіти” (тобто до гуртків молодих просвітян) дітей віком до 14 років, щоб обмежити діяльність організації. Але “Просвіта” діяла і набирала все більшу популярність, незважаючи на те, що прохання про проведення заходів просвітяни мусили подавати у староство польською мовою, що під час проведення заходу на ньому був присутній жандарм, який міг у будь-яку мить зупинити його, що члени організації постійно зазнавали різноманітних утисків від польських шовіністів…
Так виглядав річний календар “Молодої Просвіти” 30-х років ХХ століття:
У квітні оновлювалася вивіска просвітянської читальні, урочисто закінчувалися різні зимові навчальні курси, “Молода Просвіта” підбивала підсумки року. Також в цьому місяці проводилися Великодні театральні вистави, концерти, хороводи.
Травень був місяцем жіночим і молодіжним. Святкували День матері, День весни, День молоді.
У червні проводили агітаційну роботу, щоб долучити до “Молодої Просвіти” молодь, якій виповнилося 14 років, проводили звітно-виборчі збори, призначали на наступний рік керівництво (провідника і заступників). Урочисто починався новий рік роботи гуртка “Молодої Просвіти”. Юнаки і дівчата віком 14–17 років разом з іншими товариствами і церквою брали участь в оправі цвинтарів, воєнних могил і Святі могил.
У червні, липні, серпні проводилися “прогульки” (екскурсії) до Львова, повітового міста, інших історичних місць, а також літні фестини, змагання хорів, оркестрів, різні конкурси.
В липні найактивніше працювали дитячий садок і бібліотека для дітей та молоді.
В серпні обговорювали і затверджували кандидатів з “Молодої Просвіти” до різних навчальних курсів і до “Господарсько-садівничої школи “Просвіти” у Милованню (навчально-відпочинковий заклад для дітей з бідних родин)”.
На початку жовтня йшла особливо активна робота по залученню нових членів у “Просвіту”, особливо жінок і молоді. У жовтні провідників читальні, бібліотекарів, керівників хорів, театральних гуртків, провідників “Молодої Просвіти” посилали на фахові курси у Львів.
У читальні “Просвіти” починали роботу різні гуртки і секції. З’являвся тижневий поділ занять на кожен вечір з 17 до 22 години. У більшості сільських читалень, які мали одну кімнату для зібрань, він був таким:
Понеділок. Навчання неписьменних, самоосвітній гурток, голосне читання з “гутіркою” (дискусією) для усіх членів.
Вівторок. Робота у бібліотеках, засідання відділу читальні, репетиція театрального гуртка.
Середа. Навчання неписьменних, освітній виклад (лекція провідника гуртка або інструктора філії, організаційні питання), репетиція хору.
Четвер. Зібрання “Молодої Просвіти”, самоосвітній гурток, голосне читання для усіх членів.
П’ятниця. Робота бібліотеки, зібрання жіночої секції, репетиція театрального гуртка.
Субота. Навчання неписьменних, освітній виклад, репетиція хору.